Білого каменю смуток важкий і тягучий як сіль. З дна моря зачерпує музику простору. Ніч заходить по пояс у воду, падають мушлі у сон, на білій дорозі вітер зілля омани знайшов.
Випікає печаль тавро на білому тілі місяця, білий камінь упав на дно і світиться…