Лилия ДемидюкОленко, ти знаєш про найкраще* * * Оленко, ти знаєш про найкраще, знаєш майже про все: і про шоколад зустрічей, його гіркоту, і про родзинки сподівань, їхню минущість, і про індійські танці нездійсненного. Порцелянова скульптура наших днів розбивається на сотні частин і народжується музика, яку чуємо тільки ми. Вечірня тиша розповідає нам про сад, у якому живуть відображення у воді, що тече з весни і проламує кригу всесвіту хоч на мить, яка довша за наше життя, яка менша за наше життя... Ми втекли... У дуплах дерев наші сни, позасинали птахи... А хто нас візьме на крила? Оленко, ти знаєш майже про все, про живу таємницю, що в серці замешкала. І як їй не спиться...
|
2005 © Лилия Демидюк |