Опубликовано: 2008.04.25
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Лилия Демидюк

Врешті-решт ти зрозумієш  сутність свого імені

* * *

Врешті-решт ти зрозумієш
сутність свого імені,
коли із його літер
потечуть струмки у вітер,
білі птахи із вирію
принесуть тобі смак інжиру.
Ти впізнаєш їхні пір’їни
навіть на чужині,
навіть із заплющеними очима...
Із зерен смутку та істини
Ти виростиш сині квіти,
надійде осіння туга,
але ти вже знатимеш
сутність літер,
що виросли із прозорого листя
самотнього дерева світу.
Ти пошкодуєш птахів,
попестиш їхню відсутність,
а з острова співу
голос в долоні твої
прилетить.
Тоді згадаєш про мене.
Я завжди на обрії.
Білі дерева затулять
кронами обрій.
Але я не втечу.
2005
© Лилия Демидюк
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: http://poezia.org/ru/id/13065/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives