Ванда НоваХіба?...Хіба ти не бував у Задзеркаллі? То руку дай – і поведу тебе… Даремні сльози – тільки води талі, Обійми розриваючи печалі, Ступи за скло, неначе в синь небес, Покинувши вагань валізи повні І оберемки прикрих помилок, Ввійди в безодню стрімко, наче повінь, Свідомо, ніби вкотре йдеш на сповідь, Зі мною в унісон ступи за скло Ступи - і залиши усе позаду - Закони, що сувора пише яв… Ти знічений і дивишся нерадо, Загублений у нетрях диво-саду, - Ось тільки шепочи моє ім’я - …І відсахнеться тінню туга хижа, І обернуться перлами слова - Із них строфа складеться нами свіжа, бо те, що ми разом - то дивовижа чудніша, милий, за усі дива.
|
2008 © Ванда Нова |