Владимир СамойленкоАПЕТИТВід дорожнечі й без харчів Зміцнивсь я в апетиті. Чого б я тільки не поїв! Усе - що є на світі. Коли б Дунай, Дніпро й Десна Несли саму сметанку, Я вранці б випив їх до дна, Неначе кави шклянку. Коли б з хребтів Карпат усіх Поребрина настала, Я разом би упорав їх, Замість шматочка сала. А Чорне море тут як стій Щоб з рибою зварилось, - Пішло б за юшку в шлунок мій, Ніде б не зачепилось. Якби з партійних хлопчаків Зробилися курчата, То всіх, усіх би я поїв, І навіть без салата. Коли б же стали пиріжки З шрапнелі в та набоїв, Я за хвилину б залюбки Європу обеззброїв. І то найбільше б придалась Мені остання страва, Бо через неї б піднеслась Угору людська справа. Та й сам я слави б заробив Перед широким світом, Бо всі б народи замирив Великим апетитом. |
1919 © Владимир Самойленко |