Юлия Бережко-Каминская*** Дощ сипав так, мов яблука трусили, Громи над лісом ширили луну. Ти все шукав у темряві кадила, Готовий відслужити... Перуну. Вся ніч була, як плівка в негативі, Де сосни божеволіли гуртом; Надворі пси, що не корились зливі, В цій школі мужності отримали б диплом, Якби його собакам видавали. У сон вже кликав затишний вігвам, Та штори наші – все ще не забрала, І блискавка колола очі нам. Коли ж ота нічна соната вщухла Й на дно калюж осіла каламуть, Я сни ранкові все черпала кухлем, І жодного не встигла зачерпнуть.
|
2007 © Юлия Бережко-Каминская |