Опубликовано: 2008.02.02
Поэтический раздел: Мистика, видения

Ванда Нова

Кропива

Синьо-синьо поряд мене мерехтить -
необачно не відводиш очі ти...
До судоми розтривожила ця синь -
чародійства пригадалися часи…

Задрімав на хвильку нерозважний мій -
я  чар-зілля сиплю нишком у напій,
Сколочу у чарці темну каламуть,
в сон тобі наворожу себе саму…

Хоч не відав, любий, досі ти зажур,
гострий біль у серце голкою всаджу -
розіллється, наче трута, ярий жаль,
І сягне рука по волю, до ножа…

Не врятуєшся, коханий, далебі,
я давно тебе призначила собі -
протече за вінця наймиліша з кар -
та й упустить ніж ослаблена рука

…Як закрапає уперше з білих стріх,
Ти примарою прийдеш  на мій поріг,
де омріяні тепло  і супокій
і обійми відьми, лагідні й чіпкі…

- Мила, що було те зілля чи трава?
- Кропива, мій любий, просто кропива…
2007
© Ванда Нова
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: http://poezia.org/ru/id/11042/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives