(Пародія на вірш Ігоря Павлюка «Сповідь вродженої відьми») Фрагмент твору Ігоря Павлюка: Я зачата була, Коли Місяць став повно-червоний, Там — на Лисій горі, — Куди мама прийшла із лісів. Чорні гнізда з коріння Мостили там білі ворони, Душі сивих поетів Там чортик поліський носив. І т.д. Повний текст оригіналу тут: http://poezia.org/ua/id/8548/personnels У далекім Непалі, де доля не балує смальцем, Там, де гори покриті туманом думок та ідей, Я зачата була традиційно, звичайним непальцем, І непалкою також, як прийнято це у людей. Що вам, любі мої, про Непал розказати такого, Що у інших місцях не прижилось або не росте?.. Там у горах тібетських усі трішки ближче до Бога, І вітання в Непалі незвичне тому — «Намасте*»… Є в Непалі також і політики в різних палатах. Де немає таких, хто не місить словесну руду?.. Та як тільки когось «на підвищення» треба послати: Є в Непалі столиця, і зветься вона — Катманду. А поети в Непалі у дуже великій пошані, А дороги які — не знайдеш там відчинений люк, Там у люк не впаде ані друг парадоксів Шошанні, Ні замріяний лірик, до прикладу, — Ігор Павлюк. Але тільки побачу якусь не непальську пір’їну, — Розквітає в душі не непальських емоцій букет, І несеться душа невідомо чому — в Україну, Це з минулих життів, очевидно, відлуння таке. Що ж цікавить цю душу на тлі українського лику, Може, щось малювати, до прикладу, в стилі Доре? Ні — на Лисій горі відростити волосся велике, Та не зовсім просте, а волосся з кущів і дерев. Щоб на Лисій горі милуватись на власне творіння, І радіти, що є небайдужа непальська рука — Щоб ворони для гнізд у дерев не зривали коріння, Там, де відьмочки зрідка цитують тихцем Павлюка. * «Намасте» — традиційне вітання в Непалі, як, наприклад, в Україні — «Добрий день». Смисловий переклад вислову «Намасте» — «Я вітаю у тобі Бога». |