укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44190, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.06.09
Роздрукувати твір

Євгенія Джен Баранова

Человек, которого не было

в лицах:

-действующих
              -бездействующих
                             и действующих —
                                      временами.

Человек, которого не было,
— единица
с разнокалиберными нулями.

Человек, которого не было, —
повесть
без формулы,
цвета,
запаха,
вкуса.

Человек, которого не было, —
поезд,
которому поздно уже вернуться.

Боль номер ноль.

Начинаем с люстры.
Темно-зеленой.
Made in ЮА.
Шея как шея.
На шее бусы.
Девушка смотрит в бельмо стекла.
Девушка курит.
И лет ей – средне.
Она умеет:
-стихи решать.
-плакать
-ругаться,
-курить в передней,
-думать
-задумываться
-дышать.
Девушка курит.
Под ней два стула:
каждый уверен, что лучше - нет.
Скрипнула дверь – огонек задуло.
Холодно в мире
без
сигарет!

Девушка вышла.
Помыла чашки.
Люстра осталась сама с собой.
В комнате душно, как будто кашель
горло зарезал по осевой.

Вышла –
вернулась:
на веках - влажно.
Полночь с работы ушла домой.

— Господи — хватит.
    Господи — страшно.
    Господи — сжалься ты надо мной!
Выключу свет – он приходит,
                                   смелый.
(Нервы звенят, как дверной звонок).
Мела милее, белее мела,
страшно увидеть его у ног.

Страшно дотронуться
(к ливню — снится).
—… это не я ...
   … это ты всё сам

Девушка спит.
И его ресницы
медленно мнятся ее глазам.

Первая часть —
он проходит мимо.
N-ная часть —
Он решил бежать.

Неповторимо – непоправимо:
Незачем, незачем продолжать…

Утро.
Весна.
Прихотливым ворсом
солнце стирает бессонниц грим.
Девушка спит.
И ей снится способ
снова представить его живым.

Боль номер раз

(из записок психа)

« Мама! мне больно!
  Мне больно, мам.
  Снова туда, где весна крольчихой
  перемножается по углам?



Снова туда? к этим бабам? Бабкам?
Их забивающим молоткам?
Снова туда, где любовь прилавкам
                                        передарили,
                                   как небу храм?

К лицам, проспавшим
              свои рассветы?
К быту,
поросшему небыльём?
Мама, мне больно!
Прости мне это.
Мама, позволь мне забрать своё »

Боль номер два.

Говорил — и  сделал.
Внуков не станет — лишил лица.
Выбрал веревку:
ее пределы
были изучены до конца.

— сделал-что-мог?
— ничего-не-сделал!
Сделал из не — негатив всего.
Жизнь проскочила в партер пантерой.
Жизнь за семестр прошла его.

Жизнь поживает — а он изучен
амфитеатром врачей – расстриг.
Жизнь зачеркнула  короткий случай,
ради которого он возник.

Боль номер три

Перемотка кадра.
Лампа.
Зеленая.
Десять лет.
Муж.
Телевизор.
Детей эскадра.
А между книгами сжат портрет.
Мало кто помнит…
Она глядела:
Раньше — под  вечер.
Теперь — раз в год.
Раз и в земле не осталось тела,
кто фотографией будет горд?!
И не осталось…
осталась — старость.
И ностальгия — напиться  в дым.
Как это просто:
— разрезать парус
— выкинуть шмотки
— запить другим.
Как это просто:
Забыть
Забыться
Выпрыгнуть замуж на всем ходу.
И дорогому свето-убийце
красных цветов приносить руду.
Как это просто:
прийти к могиле
долго молчать
уходя,
спросить:
— Милый, зачем ты…зачем ты, милый…
    Просто оставил меня не-жить.

18.30-21.20
2.06.2007.
















2007
© Євгенія Баранова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні