кругойдуча стежка вишмульгана до річки
довкола потомлені бійці на самочинні
ранішня тиша по сіряку на війні
кривавить біла піна жирної хмари
наша крива земля пірнає у річку
зливаються з небом розстріляні верби
витягнув тіло сірого яроша з липкої води
стугонить лупає глибока сила пороху
синя дрижа рідної річки в мотороші
мляві очерети пробирають до кісток
їдкий сморід скаженого крутого Донця
наболіли його плечі важкими тирлами
у муках бряжчить зів'ялий жмутель
бродить гарячими полями горбатий хміль
пітніє невмита тінь крилатої заграви
тремтить кошлатий танок в кутах будівль
ходором йде красивий кінь з вогнища
фонтомний біль зачаївся в серці
на стінах міцного замку живе необорима
бачу крила сизого сокола під дубом
лунає чітка хвиля царського вітру
лютує вал вздовж куманівського шляху
важко бринять бугри і стовбури тополь
довговусі терени дахів і голі вікна  
бреде уторованим шляхом упертий храм
розпрощався з золотими банями
над головами скаженіє лукаве полум'я
стрімко скаламучений простір журби
падає розбите місто після буревію  
полохає зірване марево над брамою
надвечір зриває грім яскраве світло
а чорна віхола з буханням калічить будівлі
сивий дід в жупані стомився на високій могилі
подерта потріскана шкіра обличчя
грішний місяць в очах як ніжна квітка
руда земля горить загорілися степи
жилава біла тополя серйозно бачить безкрай
юначе дика ніч займанщини аж липа запеклась  
дівча цей зрізаний полин на межі на тлі сторіч
щільний морок і раптом багряна задуха
бідна кам'яніє стара скаженіє босота у блаваті
завіяна вітрами срібна ковила за край землі