| Авторський переклад з російської 
 
 * * *
 
 Вітер здійнявся поривчастий рано;
 Дме свій шалений нестриманий гнів…
 Небо – важке та похмуре і рване, –
 Зовсім знесилений день, упустив.
 
 Стріляне снігом, у вітра у череві,
 Путником, що загубився в путі,
 Б’еться тонке і оголене дерево,
 Хоче піти... і не може піти.
 
 Борються з хугою змерзлії плечі,
 Руки знаходять останній угин.
 Ношею хмарною згнічений вечір,
 Згинув в пітьмі, не піднявшись з колін.
 
 Вітер і сніг вже подолані втомою.
 Дерево стогне… Безрадісний клич.
 Ні, не турбуйте його жалобою –
 Дерево вистоїть в пагубну ніч.
 
 Вистоїть в цю, та і в інші зуміє…
 Втомлено вітер улігся в пітьму…
 Дерево спить. Бачить сни голубії…
 Тихше. Помріяти дайте йому.
 
 ---------------------------------------------
 
 * * *
 
 Ветер поднялся порывистый рано;
 Мается, полный неистовых сил...
 Вот уже небо – тяжёлое, рваное –
 Обессилевший день уронил.
 
 Носится снег. При дороге растерянно,
 Путником, сбившимся в бурю с пути,
 Мечется тонкое голое дерево;
 Хочет уйти... и не может уйти.
 
 Борются с вьюгой озябшие плечи,
 Руки находят последний изгиб...
 Тяжкою ношей придавленный вечер,
 Так и не выпрямившись, погиб.
 
 Падают ветер и снег от усталости.
 Дерево стонет... Как боль превозмочь?..
 Нет, не надо, не надо жалости –
 Дерево выстоит в эту ночь.
 
 Выстоит в эту и в те – другие...
 Ветер устало улёгся во тьму...
 Дерево спит. Видит сны голубые...
 Тише... Дайте погрезить ему...
 
 
 |