Авторський переклад з російської


* * *

Молода берізка реготушка
Відійшла до річеньки одна.
На берізці модна чорна смужка
І руда голівка вогняна.

Біля річки заблукався вітер,
І завмерла дівоньки душа.
Озирнувся він, її помітив,
Підлетів, і сили не стишав.

Обійняв за плечі, дихав зично,
Губи груди цілували їй.
Біля ніг захвилювалась річка,
Ліс шумить, шепоче дощ: «Не смій».

Розлетілась зачіска чарівна
Від його вимогливих утіх.
Вітер їй: «Не бійся. Ти, царівно,
Щонайкраща в світі за усіх».

А вона: «Тремчу я не від страху,
Я чекала – і прийшла любов».
Плаття долу впало, як на плаху,
Хвиля мчала серги стрімголов.

Улетів. А голі плечі клично
Ніби просять: «Ну, погрій. Погрій».
Поруч строго хмурить брови річка.
Ліс мовчить. І плаче дощ по ній.

---------------------------------------------

* * *

Молодая стройная берёзка
К речке от опушки отошла.
На берёзке модная полоска.
И головка рыжая мила.

Возле речки заблудился ветер.
Замерла берёзка, чуть дыша.
Оглянулся он, её заметил:
«Здравствуй! До чего ж ты хороша».

И обвили руки её плечи,
Губы грудь исцеловали ей.
А у ног заволновалась речка,
Лес шумит и шепчет дождь: «Не смей».

Разлетелась чудная причёска
Языками буйного огня.
Ветер ей: «Не бойся. Ты, берёзка,
Лучше всех на свете для меня».

А она: «Дрожу я не от страха.
Я ждала – любовь пришла ко мне».
Спала наземь жёлтая рубаха
И поплыли серьги по волне.

Улетел он. Голенькие плечи
Словно просят: «Ну, погрей. Погрей».
Рядом строго хмурит брови речка.
Лес молчит. И плачет дождь по ней.