укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.10.16
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-437

Прокусила плечо шоколадная мамба –
и теперь не дождётся прибрежная дамба
запланированных при древлянах геройств,
навостривших полозья на Днепропетровск.
Я прощаюсь со знаками «Дети» и «Звери»,
и правам лучше сгинуть в пылающей сере:
сувенир – он в любом Катманду сувенир,
будь то чашка, свисток или эта фитюлька.
Запиши, что исчез артефакт в Акапулько –
кто там станет расследовать, чуб рассинив?

Никакая червлёная клизма в плюмаже
не сказала: пошли, скорость века покажешь;
даром корочку, что ли, поставил в сервант?
Обкатаем, мол, белую «Бентли» сперва!
Ждал я долго – и вот несусветные вскрики
перебили восторг неоправданно дикий:
бегемотом-калекой из ванны встаю,
опираясь крошащимся локтем на кафель…
Там, как часики, складные действия мафий
обусловили костную ломкость мою.

Может быть, надо было враспил и нахрапом
развести на наследство спесивого папу
да с моральным ущербом затеять в суде
эпопею отлучек по жидкой нужде.
Но его и во сне не кусала гадюка:
там спартанская харя нормандского дюка
затыкала и рот мне, и ноздри, и шлюз
между метафизическим и прямолобым –
словно страшную ночь комиссара Коломбо
подвязали ещё и под хогвартсский вуз.

…Я прощаюсь со знаками. Больше они мне
не учебник и впредь не лечебник ванильный.
Что читалось по рунам – сейчас не прочту,
обронив комсомольский напев в слепоту.
Вместо гибкой и шумной дорожной картины
будет запах больницы и вкус габантина;
где змея не достала, там рачий захват
мышцы праздные в хлам кистенём раскистенит.
Я как не был участником экосистемы,
так и в пасмурном зрелище не виноват.

2020
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні