укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2017.01.26
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-155

Жил себе парень, в игрушках и музыке тонок.
Плавал со стаей медуз, но боялся болонок.
Мчал, не стыдясь габаритных огней на мизинцах,
грезя барашка вручить одинокому принцу.

Он ещё ночью светился – адсорбция, видно,
звёздного крема тонального кожей фосфидной.
Волосы были то алыми, то золотыми –
с кем не бывает в рассветном клубящемся гриме?

Но – кто ж простит тебе, золотце, внешность шпиона?
Парень летел над ложбиной, весной опоённый,
слыхом не ведал о фишках Украшки и Рашки…
Видит – траву ароматную щиплют барашки.

Штык или нож отрезает тебе главный мускул –
разница лишь в толщине костной ткани моллюска,
плававшего вместе с инореальным тореро;
бац! – и Земля стала мёртвой. Почти как Венера.

Хочет смахнуть он с плеча чей-то старческий локоть,
но, если воздуха нет, – бесполезно аллокать.
Путь расстелился, огонь загорелся зелёный –
выскользнул сбитый пилот из ослиной попоны.

Принц со своим пониманием чувства свободы
в снах не прикидывал, как можно лоб в электроды
ради контроля над хобби и кредо засунуть,
после игрушек приняв геморройную юность.

Край, где потёрся о землю бескрылый упрямец,
вскоре залил по верхушки колосьев багрянец –
сочный, густой, как бульон из пионов с кизилом!
Может, волна рагулизма ничем не грозила,

только инстинкт сохранения личности в теле –
страшная штука, когда умолкают свирели.
Так что, глуша горихвосток своей марсельезой,
не превратите романтика в головореза.

2017
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні