укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.01.30
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МП-391


Я - глава несуществующей семьи.
Факер воздуха, родоначальник глюков.
Начиналась эта повесть очень мило -
два бутуза разрисовывали кубики.
На трёхлетних не находится судьи:
им, как пива или пряного суджука,
не положено трёхмерной карты мира:
мол, детей своей реальностью погубите...

А потом они росли, как два цветка,
попадали под различные раздачи...
"Кем ты будешь?" - приставали педагоги.
"Ну, не зэком же - по меньшей мере, лётчиком!"
И отблёскивало здание ЦК
в полировке странно вытянутых тачек,
и сердца катились в пропасть по дороге -
то булыжной, то ворсистой, то филёнчатой.

Вдруг прервался свежевымощенный путь,
словно сбила нас одна автоцистерна.
Сквозь скафандры ощутили наши души,
как ползёт машина смерти вверх по глобусу.
Даже в море больше некуда нырнуть:
едет трактор по маршруту Крузенштерна;
только ветер, свечку жизни нам задувший,
всё гуляет - ловит Дарреллу колобуса.

Греясь ватником, не брезгуя слюной,
обнимаются кавказец и гречанка.
Он - скуласт, она - носата, а над ними
муравей в толпе хористов не поместится.
Спать пора, а эти визги за стеной -
как движенье наждака по беспесчанке,
но меня уже никто так не обнимет:
разве мама пару раз в пятнадцать месяцев.

Мы одни на этот гулкий коридор -
абсолютно голышом, но в добром тоне.
Мы резвимся у рокочущей стихии,
и девчонкам не понять, что счастье - вот оно.
Это мы застыли в позе айкидо -
каждый с камешком шлифованным в ладони:
непорочные, весёлые, живые -
это МЫ на полотне Петрова-Водкина.

2003
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні