укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.12.24
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Заячий пирог

В городе N. построили дамбу, ты там совсем один, кто тебе чистит грейпфрут, за тобой закрывает двери, кто тебе читает «Фрэнни и Зуи», когда наступает сплин, кто каждый день забивает шейкер костями кровавой Мэри. Данте вон тоже не любил Флоренцию, утром смотрел с ленцой на цветочниц, творожники, душный асфальт, нарывы, и кому-то покажется – мы здесь совсем как Цой, незаметно присутствуем и неизменно живы. Это ремейк черно-белой ленты, какой-нибудь наш нуар, вот и расти, семицветик аленький, выше рая, я смотрю на экран, и меня не бросает в жар – температурный режим не меняй, сгорая. В городе N. построили дамбу и скоро нас всех зальет, а ты собираешь лёд и на лето вместо суши ешь землянику почти замороженной, полный счет, никто не живет и эти живые души тоже едят себя ради красного несловца, кто тебе здесь из шейкера олово на подушку, зверь выходит из моря, находит себе ловца и сжимает в горсти его наливную тушку – так мы будем вместе всегда, никуда без нас, дамбы, заводы по выплавке белой стали, так мы будем всегда в предпоследний раз, в плюсквамперфектуме все же мы кем-то стали, родились в провинции вовсе безводной, почти морской, грачи прилетают к осенью и улетают к лету, мы греем друг другу душу с немой тоской, ночью идем к представительному поэту, он говорит: «Я лишь то, что я ем, ну съел бы я вас – и мирные долы глаже», кто тебе греет простыни за неименьем тем, во избавление нищих от их поклажи.

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні