Твої зіниці, мов криниці,
Немов метелики – повіки,
А жовті коси, ніби ріки,
А руки – крила. Ти моя.

Ти ніби тінь, що не відвернеш.
І ніби промінь – не піймаєш.
Ти ніби казка – не забудеш.
І ніби слово – не знайдеш.

Твої долоні, мов синиці,
А синь очей, мов небеса.
Твоя невимушена згода –
Твоя погода. Ти моя.

Ти ніби сон, що не згадаєш,
Мов поцілунок – не зітреш.
Ти ніби сонце – не затулиш.
І ніби щастя – не знайдеш.